Новий сезон антології «Монстр» Раяна Мерфі про Ліззі Борден викликав суперечки в Threads. Глядачі сперечаються, скільки в ньому вигадки і наскільки образ героїні збігається з реальною історією однієї з найвідоміших нерозкритих справ США.
Частина користувачів пише, що творці суттєво доповнили історію вигаданими лініями і пов’язали Борден з іншими відомими постатями, хоча в житті такого зв’язку не було. Інші наголошують, що «Монстр» — художній, а не документальний проєкт. Реакції на сам серіал теж різні: одним подобаються картинка й атмосфера епохи, інші називають її відразливою. Окрему дискусію спричинило те, що частина аудиторії починає співчувати Ліззі.
Чому екранна Ліззі так відрізняється від реальної?
Зображення Борден стало однією з головних причин суперечок. Користувачі звертають увагу, що героїня на екрані не схожа на відомі фотографії, а до її історії додали драматичні й романтичні елементи.
Якщо б ми побачили РЕАЛЬНУ історію Ліззі: без цього жахливого знущання, без романтичної лінії зі служницею, без танців під крутий саунд, з реальним, примітивним фінансовим мотивом, реально наближену до неї акторку по зовнішності — всі б продовжували говорити, що це фантастика та як її шкода?
Саме ця різниця між фактами й сценарієм і розігріла обговорення.
Що сталося в будинку Борденів 4 серпня 1892 року?
Історія почалася у Фолл-Рівері, штат Массачусетс. Того ранку в будинку вбили заможного власника нерухомості Ендрю Бордена та його другу дружину Еббі. Жертвам завдали численних ударів важким гострим предметом. Головною підозрюваною стала 32-річна донька Ендрю — Ліззі Борден.
У підвалі поліція знайшла чотири сокири та сокирки. Найбільше зацікавила невелика сокирка з відламаною біля металевої частини ручкою. Головка була вкрита пилом і попелом. Обвинувачення припускало, що вбивця міг спалити закривавлену дерев’яну ручку, а метал приховати попелом. Експерт із Гарвардської медичної школи Едвард Вуд крові на ній не виявив.
За кілька днів подруга родини Еліс Рассел бачила, як Ліззі розривала синю сукню і кидала її до кухонної печі. Жінка казала, що позбувалася одягу, зіпсованого фарбою. Обвинувачення вважало, що так могли знищити сліди крові. Довести це не вдалося. Відбитків пальців тоді ще не знімали як стандарт, групи крові визначали пізніше, тож сокирку й сукню з убивствами остаточно не пов’язали.
Після поховання тіла ексгумували. Черепи Ендрю та Еббі показали присяжним, щоб зіставити сліди ударів із можливим знаряддям. Побачивши їх у залі суду, Ліззі знепритомніла. Дослідження шлунків вказувало, що Еббі загинула раніше за чоловіка. Вилучили також закривавлені фрагменти оббивки дивана, на якому знайшли Ендрю, і пасма волосся Еббі.
Попри гучний процес, Ліззі Борден виправдали. Твердження, що саме вона зарубала батька й мачуху сокирою, не є встановленим фактом. Хто вбив подружжя, досі невідомо. У лічилці їй приписували 40 ударів по мачусі, хоча кількість поранень була іншою. За понад 130 років справа увійшла в масову культуру: будинок у Фолл-Рівері став туристичним об’єктом, а історія Ліззі лягла в основу книжок і фільмів. Тепер власну версію запропонував Раян Мерфі в «Монстрі».